Штучне запилення

Навесні чоловічі квітконоси ліщини зазвичай розвиваються значно раніше, ніж жіночі і є більш вразливими для низьких температур. В суворі зими та під час весняних приморозків вони підмерзають в першу чергу. Дуже рідко відбувається так, що підмерзають всі чоловічі квітконоси, а жіночі залишаються неушкодженими. Якщо на плантації залишається 30-40% неушкоджених чоловічих квітконосів ліщини, то кількості пилку, що ними продукується, буде достатньо для запилення жіночих квітконосів. Однак іноді стається так, що підмерзає більший відсоток чоловічих квітконосів, і, відповідно, кількість пилку, що ними продукується, є недостатньою для запилення загальної кількості жіночих квіток на плантації. В такому випадку відбувається значне зниження врожайності плантації ліщини.

Цьому можна запобігти, застосувавши штучне запилення.

З цією метою в період повного спокою дерев, але перед початком сильних морозів, зазвичай у грудні, з дерев необхідно зрізати частину гілок з великою кількістю чоловічих квітконосів. Зрізуються ті гілки, які навесні мають бути видалені при обрізці дерев. Їх зв’язують в пучки і розміщують в прохолодному приміщенні, зануривши кінці зрізаних пагонів в вологий пісок. Під кінець січня їх переносять в тепле приміщення з температурою 18-22С і занурюють кінці пагонів в ємності з водою. Через кілька днів чоловічі квітконоси починають розпускатися, і з них починають висипатися жовті зернинки пилку. Перед висипанням пилку, під посуд з гілками слід покласти білий папір, з якого буде простіше зібрати пилок. Пилок засипається до сухої ємності (пробірки, пляшечки та ін.), яка щільно, герметично замикається.

Пилок зберігається при температурі 2-4 0С.

Під час повного цвітіння жіночих квітконосів, зібраний пилок слід вимішати з торф’яним пилом і опилити ним дерева. Можна також пилок додати до води і для запилення застосувати оприскувач.

Пилок, що обприскується в суміші з водою, швидко висихає на повітрі і, потрапляючи на жіночий квітконос, запилює його.

Існує інший, менш трудомісткий метод: зібрані гілки з чоловічими сережками зберігають в прохолодному приміщенні до того часу, поки на плантації зацвітуть жіночі квітконоси. Тоді гілки переносять до теплого приміщення з температурою 20-24 0С. Коли сережки починають розпускатися, їх вставляють до ємностей з водою і переносять під дерева чи на дерева. Зернятка пилку, що висипаються з сережок, розносяться повітрям на відстань до 100 м.

Крім того, штучне запилення можна проводити ще таким методом: гілки після весняної обрізки залишають в міжряддях. В період, коли повністю зацвітають жіночі квітконоси, косаркою-дробаркою в міжряддях подрібнюються залишені гілки. Під час цього пилок, що знаходиться в сережках, висипається з них, піднімається в повітря і запилює жіночі квітконоси. Це є досить хороший спосіб штучного запилення ліщини. Оскільки загалом чоловічі квітконоси раніше, ніж жіночі, то досить часто трапляється так, що жіночі квітконоси, що зацвітають пізніше, залишаються не запиленими тому, що чоловічі сережки вже відцвіли.

При застосуванні даного методу, на зрізаних гілках, що залишаються в міжряддях, чоловічі сережки розцвітають пізніше, ніж на деревах і відповідно, своєчасно можуть запилити жіночі квітки, що розцвітають пізніше.

Подільська асоціація виробників горіхів і саджанців ліщини «Золотий горішок» © 2024 | сайт створено в adgrafics