Рекомендації по закладанню та посадці промислового сада

Підготовка ґрунту і внесення добрив перед закладанням плантації ліщини

Підготовка ґрунту

Поле, призначене під посадку плантації ліщини, повинно бути очищене від бур'янів, особливо багаторічних. Рекомендується розпочати підготовку поля за два роки перед посадкою саду. На полях, що оброблялися (використовувалися), досить механічної обробки ґрунту, але на занедбаних ділянках, які до цих пір пустували, слід використати гербіциди. Для знищення багаторічних бур'янів, таких як пирій, рдес, берізка польова, кропива, злинка канадська, злакові бур'яни та інші, найкраще застосовувати  Раундап, який використовується в період інтенсивного росту бур'янів, найкраще перед їх цвітінням, в кількості 4-5 л для знищення однодольних бур'янів (трав) і 6-8 л на 1 га для знищення багаторічних дводольних бур'янів (широколистних). Для збільшення ефективності обприскування слід застосувати на 1 га 500-600 л робочого розчину з додаванням 4 кг сульфату амонію. Для боротьби з більшістю видів бур'янів також рекомендуються такі препарати, як: Amiro pielik Standard 600 SL – 1,5 л на га; Basta 150 SL (3-6 л), Chwastox 750 SL (1,3 л), Chwastox Extra 300 SL (3-3,5 л), Kerb 50 WP (2-5 кг), Sadofosat 350 SL (5-7 л), Starane 250 EC (1,5-2 л). Компенсування недостатності в ґрунті поживних речовин слід розпочати за 2 роки перед посадкою саду та завершити за рік перед посадкою. Хорошими попередниками ліщини є багаторічні трави, бобові при значному внесенні перегною (40т на 1 га).Ці рослини найкраще сприяють знищенню ґрунтових бур'янів, збагаченню ґрунту гумусом і іншими поживними речовинами. Удобрення перед закладенням плантації, головною метою якого є компенсація недобору поживних речовин в ґрунті, дозволяє досить швидко збагатити глибші шари ґрунту складниками, що вільно переміщуються (фосфор, калій, Кальцій). 

При вирощуванні ліщини досить важливим чинником є відповідна структура ґрунту. Структура ґрунту залежить від його зернистості, вмісту гумусу, наявності певної ґрунтової фауни, атмосферних опадів, їх періодичності в вегетаційний період, кількості і розміру капілярів, проникності .Найкращими грунтами для фундука є  чорноземи різних типів, сірі лісові грунти ,темно-каштанові супіщаного та суглинкового механічного складу .Сухі піщані  та перезволожені , заболочені грунти не придатні для створення плантацій.

Перед закладанням плантації, особливо на легких ґрунтах, рекомендується їх удобрення добре розкладеним гноєм, компостом чи іншими органічними добривами. Внесення в ґрунт органічної субстанції  покращує структуру ґрунту, також збагачуючи його значною кількістю мікроелементів. Гній дозволяє також виправити помилки, допущені щодо удобрення плантації в попередні роки і повертає рівновагу між основними поживними речовинами. Гній вноситься в дозі 40-60 т на 1 га. Якщо він ще не добре розклався, приорюють його щонайменше за пів року перед закладанням плантації, щоб він встиг розкластися. У випадку відсутності можливості використати гній, можна застосувати вирощування рослин на переорювання (сидератів), наприклад бобових (люпин, вика), гірчиці, ріпаку чи їх суміші. Добре виросла гірчиця після переорювання може замінити 20-25 т перегною. Перегній містить макро- і мікроелементи. Застосування більшої кількості перегною перед закладанням плантації, а також мульчування ним кущів, ліквідує дефіцит мікроелементів. Середня доза перегною (30 т на 1 кг) збагачує грунт на:
160 г бору;
150 г міді;
1960 г марганцю;
1060 г цинку.

Значно менше мікроелементів в порівнянні з перегноєм мають компост і гноївка, в якій є тільки їх сліди.

При закладанні плантації з великою відстанню між кущами, якщо не планується  вирощувати ущільнюючі рослини і міжряддях, немає потреби застосовувати перегній на всій поверхні поля. До того часу, коли розростеться коренева система кущів, перегній змінералізується і кущі не будуть мати з нього великої користі. Досить буде тоді застосувати перегній чи компост тільки в рядах висаджених дерев або безпосередньо довкола дерев в діаметрі 1,5-2 м.

Окреслення потреб у добривах

Потреби в добривах на плантації виникають через різницю між потребами в поживних речовинах у кущів і наявністю цих речовин в ґрунті плантації. Кущі черпають поживні речовини з ґрунту, який є до кінця не вивченою екосистемою, в якій живуть незліченні кількості живі організми, самодостатні та взаємодостатні. Крім того, кущі накопичують в стовбурі, в гілках крони, під корою, в пагонах, бруньках та листі певну частину поживних речовин.

Раціональне і усестороннє удобрення плантації повинно опиратися на аналіз ґрунту та листя, виконаний в агрохімічній лабораторії. Можемо також керуватися орієнтовними дозами добрив, котрі є наближеними і застосовуються в вирощуванні інших плодових культур, але не враховують конкретних умов, в яких закладена плантація та виду дерев.

Перший аналіз ґрунту виконуємо перед закладенням плантації. Наступні кожні 3-4 роки аналізи слід повторювати.

Ці аналізи дозволяють уникати хибного удобрення. Здорові кущі і рясні плоди виростають тоді, коли поживні речовини вносяться в відповідній пропорції.

Допомогою в визначенні оптимальних доз добрив є спостереження за ростом і плодоношенням дерев. Це особливо важливо для досвідченого агронома.

Закладання плантації

1. Приготування ґрунту
Після виконання всіх умов, вказаних в попередньому розділі, можна приступити до закладання плантації ліщини. Швидкий початок плодоношення плантації найбільше впливає на дохідність вирощування ліщини, створення відповідних умов для сильного росту молодих кущів в перші роки після посадки, сприяє швидкому розвитку крони та утворенню хорошого облиствлення, що є умовою ранніх і високих врожаїв. Перед садінням ґрунт необхідно переорати і вирівняти (наприклад - боронуванням).

2. Термін посадки
На практиці застосовується два терміни посадки дерев – весняний і осінній. Більшість садівників рекомендує осіннє закладання плантації. Перевагою осінньої посадки є кращі умови вологості ґрунту. Дерева краще приймаються і при м’якій зимі раніше розпочинають вегетацію. Найкращим строком осінньої посадки є кінець жовтня – початок листопада. При більш ранній посадці саджанці можуть бути ще недостатньо здерев’янілими. Саджанці в добре удобреній шкірці закінчують вегетацію пізно восени. Недоліком осінньої посадки є небезпека вимерзання слабо вкорінених і недостатньо здерев’яніння саджанців під час суворої зими, а також додаткові кошти, пов’язані з насипання пагорбів навколо саджанців.
Весняна посадка убезпечує (захищає) саджанці від вимерзання взимку, але наражає їх на складні умови вологості ґрунту. При ранній посадці саджанців ліщини навесні, одразу ж після розмерзання ґрунту і при вологій погоді, приймання саджанців і їх ріст після посадки є досить часто кращими, ніж після осінньої посадки.
Недоліком весняної посадки є необхідність поливу саджанців після посадки (3-4 рази з інтервалом 10-12 днів), виливаючи біля 10 літрів води на саджанець, під яким раніше навколо робимо заглиблення («миску»). Воно має забезпечити правильний полив та утримати воду довкола садження, не допустити її надмірний вилив поза рослиною.
Влітку можемо відновити випадання кущів з рядів посадкою на місце висохлого саджанця нового, який до цього часу ріс в спеціальній ємкості з землею (контейнерні саджанці). Слід пам’ятати про полив щойно посадженого контейнерного саджанця, який має бути таким же, як і при весняній посадці.

3. Розпланування секторів (квадраті)
Закладаючи плантацію ліщини, площу слід поділити на так звані квадрати, що спрощує як розпланування плантації вцілому, так і кожного окремо квадрату, створює зручний під’їзд до кожного квадрату, а також полегшує облік кількості зібраного врожаю з квадрату. Розмір квадратів може бути різним, від 0,5 до 1 га, в залежності від кількості землі, призначеної для саду.
В кожному квадраті підбираємо сорти з подібною силою росту, часом цвітіння та дозрівання плодів.
В окремих квадратах можна закладати плантацію з поодиноких рядів і в окремих з подвійних. З потрійних рядів плантація не закладається (велике затінення).
При посадці кількох сортів в квадраті, слід висаджувати від 2 до 4 рядів головного сорту і 1-2 ряди запилювача і далі знову чергуючи від 2 до 4 рядів головного сорту і знову 1-2 ряди запилювача і т.д.
Навколо квадратів і між ними слід передбачити під’їзні дороги, що в значній мірі спрощує агротехнічні роботи, обприскування і збір врожаю. Не рекомендується висаджувати ліщину дуже близько до огорожі (мінімум 4 м від неї), оскільки це спричиняє крадіжки і, відповідно, пошкодження огорожі вимагає додаткових коштів на ремонт.

4. Техніка посадки
На належно приготованому полі, гарно зораному та вирівняному боронуванням вздовж і впоперек, приступаємо до визначення квадратів та місць під окремі саджанці. При розбивці місць, слід дотримуватись того, щоб лінії рядів були рівними вздовж і впоперек, а також по діагоналі. Це важливо не тільки з естетичного погляду, але і полегшує агротехнічні роботи.
Приступаючи до розмітки, в першу чергу розмічаємо пряму лінію вздовж найдовшого боку поля чи квадрату, приймаючи її як лінію першого ряду від поля сусіда чи дороги (від сітки не менше ніж 4 м). На кінці першого ряду розмічаємо прямий кут – найкраще це зробити за допомогою міри і шнурка, кілків, використовуючи правило прямокутного трикутника, зі сторонами 3, 4 чи 5 м.
Після розмітки поля приступаємо до копання ямок і посадки кущів. Розмір ямок залежить від розміру кореневої системи і родючості ґрунту. Для кущів з сильною кореневою системою копаємо ямки більші 50х50 см, щоб в них можна було вільно розкласти корені. Приступаючи до копання ямок, землю з орного шару відкладаємо на одну сторону, а з глибшого шару – в іншу, або розкидаємо по полю. На родючих ґрунтах зазвичай копаємо менші ямки, на слабших – більші. Мова йде про те, аби на слабших ґрунтах збагатити ямки більшою кількістю більш родючого ґрунту, зібраного з верхньої частини ґрунту, що обробляється, що створює кращі умови для росту молодих рослин в перші роки після посадки.
Деякі садівники рекомендують копання ямок дещо раніше перед посадкою, це рекомендується в випадку заправки ямок компостом, пере компостованим торфом. До приготованої ямки ставимо саджанець ліщини, рівномірно розкладаючи коріння і присипаємо його землею, ретельно притоптуючи. Перед посадкою поламане та пошкоджене коріння відрізаємо гострим ножем чи секатором. Ліщину потрібно садити на 5-6 см глибше, ніж вона росла в шкілці (видиме коло на стовбурі – місце контакту з землею в шкілці). Занадто глибока як і завищена посадка саджанця негативно впливає на ріст і плодоношення. Перед посадкою зі стовбура та гілок слід видалити усе листя.

Увага!!!

На підставі власного досвіду, рекомендую перед посадкою змочити корені в мішанці води з глиною і з коров’ячим перегноєм (ні в якому випадку не з свіжим гноєм) або в бовтанці води з глиною з додаванням 1% Kaptanu (Каптану 1%); 1% Cynkomiedzianu, 1% Topsinu.
Ці засоби захищають корені від інфекцій, грибкових захворювань, висиханням і додатково збагачують коріння необхідними мінералами, що є в перегної.
На зиму навколо куща слід насипати пагорбок, який оберігає коріння від перемерзання, а на весну, замість пагорбка, робимо довкола кущів велике заглиблення в формі миски, яке служить для затримування води з опадів та води при підливанні безпосередньо під кущ.

5. Схема посадки
Перед закладанням плантації на підставі різних даних визначаємо відстань між рядами та відстань між деревами в рядах. На родючіших ґрунтах слід використовувати схему з більшими відстанями, а на слабших – з меншими. Відстань посадки залежить від форми вирощування ліщини, а також від того, які машини та знаряддя використовуються при догляді та зборі урожаю. Саджанці, які планують вирощувати в формі куща, потребують більше місця, а в формі дерева – менше. Рекомендується схема посадки – 5 м між рядами і 4 м між деревами в ряду на родючих ґрунтах, або 5 м між рядами і 3 м між саджанцями на слабших ґрунтах.
Двохрядкові смуги зі схемою посадки 3,5х1,5х1,75 чи зі схемою посадки 3,5х1,75х2,0 також можливі при посадці, але через кілька років доведеться видалити кожен 2 саджанець в рядах, а в подальшому – видалити один з рядів. Трирядкові смуги застосовуються в країнах, що знаходяться в іншій географічній широті.

6. Розміщення запилювачів
Переважна кількість сортів ліщини не є самозапильними. Це означає, що жіночі квіти не запиляються пилком того ж самого сорту. Підбір відповідних запилювачів на плантації ліщини є дуже важливою справою, і тому не можна закладати плантації лише з одного сорту або з сортів, що запилюються взаємно.
Донедавна вважалося, що на плантації ліщини необхідно мати ранньо-, середньо- і пізно квітучі запилювачі, аби існувала можливість запилення всіх сортів. Але останні досліди довели, в наших умовах жіночі квіти ліщини здатні до приймання пилку від чотирьох до восьми тижнів. Оскільки кожна жіноча квітка здатна до запилення на протязі такого тривалого періоду часу , то практично кожен хороший запилювач в змозі запилювати інші сорти.